Робота з дітьми групи ризику
В літературі існує декілька визначень поняття «діти групи ризику»:
- Діти ризику - це діти, які, не виявляючи класичних форм аномалій розвитку, мають у силу різних причин біологічної або соціальної властивості, парціальні недоліки, що викликають труднощі навчання й виховання у звичайних умовах, що провокують підвищений ризик соціальної дезадаптації.
- Діти групи ризику – це діти, які залишилися без опіки батьків; діти-інваліди; діти, які мають вади у психофізичному розвитку; діти – жертви насильства тощо.
Не дивлячись на розмаїття визначень, усі вони зводяться до одного: діти групи ризику – це та категорія дітей, яка потребує допомоги. Вже саме поняття «ризик» означає необхідність допомоги та вірогідність дезадаптації дитини у випадку, якщо їй ця допомога не буде надана своєчасно.
Виділяють 5 основних проблемних груп дітей, які знаходяться у зоні ризику та під дією небажаних факторів можуть перейти до групи ризику:
1. Обдаровані діти.
2. Діти з проблемами у навчанні та розвитку.
3. Хворі діти, діти з інвалідність.
4. Діти із сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.
5. Педагогічно занедбані діти.
До того часу, поки дитина піддається педагогічному впливу, вона знаходиться у зоні ризику. Некерована дитина переходить до групи ризику.
Виділяють 4 підгрупи дітей групи ризику за різними критеріями :
медичні
діти:
- мають хронічні захворювання внутрішніх органів;
- мають проблеми з органами зору, слуху, мови;
- часто та довго боліють (пропускають через хворобу понад 40 навчальних днів протягом навчального року);
- стоять на обліку у психоневролога;
- перенесли складні медичні операції;
- перенесли стреси;
соціальні
діти:
- живуть в асоціальній сім’ї (зневажливе чи агресивне ставлення до дитини);
- у малозабезпеченій сім’ї;
- у сім’ї біженців, переселенців (проблеми адаптації та мовні);
- перейшли до нової школи, класу, змінили місце проживання (проблеми адаптації);
- інше;
навчально-педагогічні
діти:
- мають стійку неуспішність;
- прогулюють, пропускають заняття без поважних причин;
- інше;
поведінкові
діти:
- мають стійкі порушення поведінки
- труднощі у взаємостосунках з однолітками, вчителями, батьками;
- підвищена тривожність;
- вживають психоактивні речовини;
- інше.
Алгоритм роботи практичного психолога,
соціального педагога з дітьми групи ризику
1. Виявлення дітей групи ризику. Проводиться методом експертного опитування вчителів, вихователів, батьків відповідно до основних груп критеріїв. В результаті визначаються діти, які мають несприятливі показники у сукупності. Вони і складають групу ризику. Цю роботу може провести соціальний педагог.
2. Збір відомостей про взаємостосунки дітей у школі, класі, групі, сім’ї, спостереження на уроках, перервах, обстеження домашніх умов (проводить соціальний педагог).
3. Поглиблена діагностика дітей за параметрами особистісного та інтелектуального розвитку (проводить практичний психолог).
4. Створення картотеки, оформлення індивідуальних карток дітей групи ризику, створення індивідуальної програми супроводу. Ця робота проводиться спільно практичним психологом та соціальним педагогом. За необхідності - ініціювання психолого-педагогічного консиліуму для визначення стратегії навчання та виховання дитини.
5. Реалізація корекційно-розвивальної роботи.
Психологічною основою цієї роботи є розвиток у дитини адекватного позитивного бачення своїх можливостей, віра в особистісне зростання, задоволення базових потреб у любові та самоповазі тощо.
Соціальний педагог відстежує динаміку формування соціального середовища (сім’ї, однолітків, групи, класу), проводить роботу щодо включення проблемної дитини у ті види діяльності, які б сприяли її самореалізації: спортивні секції, гуртки, туристичні походи тощо. Якщо необхідно, підключає медичну та соціальну допомогу.